Вірші про дощ: чарівність природи у поетичних рядках

Дощ – це не просто природне явище, це джерело натхнення для багатьох людей, як дорослих, так і дітей. Його барабанний дріб по даху, шепіт крапель на листі та свіжість після зливи – все це дарує їм емоції та образи, які знаходять вираження у віршах. У цій статті ми зібрали добірку віршів про дощ, які сподобаються як дорослим, так і дітям.

Вірші про дощ для дітей

1. Без дороги ходить дощ

   — Звідки дощ іде?
   — Із неба!
   — Де іде той дощ?
   — Де треба!
   Без дороги ходить
   скрізь —
   через поле, через ліс.

   — А чи є у нього ноги?
   — Та нащо дощеві ноги,
   коли ходить без дороги!

   Євген Гуцало

2. Дощенятко

   Не дощ, а дощенятко за вікном
   У шибку стукає маленьким кулачком.

   Уже убрало листя у краплинки,
   Засяяли на травах намистинки,
   Проміння сонця їх позолотило,
   Природа усміхнулась ніжно-мило

   Хмарина-мама дощик зве до себе,
   Барвиста стежка у блакиті неба.
   Сміється радісно маленьке дощенятко,
   Біжить веселкою до себе, в хмарохатку.

   Марія Дем’янюк

3. Дощ

   Знову дощ, як із відра!
   Мабуть в небі є діра.
   Хто зробити її зміг,
   Бо біжить дощ з усіх ніг?

   Скільки ж ніг у нього є?
   Ллється,не перестає
   Чи чотири, а чи дві
   Крокували по траві?

   Може, сорок ніг в дощу?
   Тупотіли досхочу,
   Наробили в небі дір.
   Хочеш вір, а хоч не вір!

   З’ясувати вже пора,
   Скільки ніг і де діра?
   Тільки я лічити став,
   Дощик раптом перестав

   Тетяна Строкач

4. Де живе дощик?

   — Де ти, дощику, живеш?
   Як на землю ти ідеш?
   — По веселочці — містку
   Із хмаринки зараз йду!
   Як на пару обернуся
   То до хмарки повернуся!

   Юлія Забіяка

5. Літній дощик

   В небі хмарка пропливає,
   Літнім дощиком вітає
   Діточки усі радіють,
   Підростають та міцніють.
   Кажуть: “Нам не треба зливи,
   З літнім дощиком щасливі!”

   Юлія Забіяка

6. Дощ полив, і день такий полив’яний

   Дощ полив, і день такий полив’яний.
   Все блищить, і люди як нові.
   Лиш дідок старесенький, кропив’яний
   блискавки визбирує в траві.

   Струшується сад, як парасолька.
   Мокрі ниви і порожній шлях.
   Ген корів розсипана квасолька
   доганяє хмари у полях.

   Ліна Костенко

7. Поезії про дощ

   Це не дощ, а справжня хлюща,
   Репетує дужче й дужче!
   Не кажи, що всім не вгодиш,
   Ти – то ллєш, то не приходиш!

   Наталя Карпенко

8. Поезії про дощ

   Умиє дощик личко
   Весняної землі.
   Прокинеться травичка,
   Прилинуть журавлі.
   Дощик срібний, дощик срібний,
   Сонце золотисте
   Уквітчали землю рідну,
   Мов живе намисто

   Надія Кир’ян

10. ***

    Дощик, дощик голубий,
    Колосків не оббий
    Зливами-проливами,
    Хмарами-огнивами,
    Птицями-зірницями,
    В небі блискавицями

    Андрій Малишко

11. Бабунин дощ

    Бабунин дощ, на клямці цяпота,
    І стежка в яблуках вже стежкояблуката,
    З котяри — іскри! З м’яти — чамрота!
    Пускає бульби на порозі хата

    Микола Вінграновський

12. Дивосвіт

    Випив суховій
    увесь нектар із квітки.
    Заглянула бджілка в гості
    нічим почастуватися.
    А в пана дощу
    ворота дощаті.
    — Пане дощ, пане дощ,
    вийдіть-но з хати.
    — Нема батька вдома,
    а я — дощик

    Ігор Калинець

13. Діткам про хмаринку та її онуків Громика і Блискавочку

    На небі угорі живе
    предобрая хмаринка.
    Її усі віддавна звуть
    хмаринка Веселинка.
    Коли гаряче літечко,
    рослинки просять пити,
    вона прилине враз на клич,
    лиш маєш попросити

    Галина Римар

14. ***

    Вийшло сонечко, вітає,
    Веселково небо грає.
    Зацвірінькали синички:
    “Всім купатися на річку!”
    Бешкетують знов малята,
    Не було б без зливи свята,
    Дощик став їм у пригоді –
    Двір тепер у повноводді.

    Ксенія Бондаренко

15. ***

    Дощик стукає в вікно,
    Проситься до хати,
    Дощик вже хотів давно
    Десь заночувати.
    То на лавочку впаде,
    То біжить до тину,
    Не стихає, крапотить
    Дощик без упину

    Юлія Хандожинська

16. ***

    Дощ рукатий
    Йде по п’ятах –
    Дуже хоче наздогнати.
    Тягне скрізь довгасті руки,
    Хоче щось сказати гуком,
    Тільки аби зрозуміти,
    Треба під дощем сидіти,
    Перемокнути на хлющ

    Галина Мирослава

17. ***

    Вихопивсь дощик поміж заграв:
    чоботи сині, синя сорочка,
    сині мелодії понапинав
    з неба широкого аж до листочка,
    синіми стрілами закресав,
    сині листочки дрібно писав —
    людям, озерам, лукам за обрій,
    ох і смішний же!
    І добрий-добрий!

    Андрій Малишко

18. Різнокольоровий дощик

    Між травинок — дощ зелений,
    На фіалках — синій,
    На ромашках — білий-білий,
    Сірий — у хмарині.

    На червоних черевичках
    Крапельки червоні
    І чомусь прозорі зовсім
    На моїй долоні.

    Валентина Полинок

Вірші про дощ для дорослих

19. ***

    А дощ завжди́ приходить вчасно,
    Коли так бракне чистоти,
    Змиває непотрібні маски
    Щоб тільки небо, він і ти

    Деталі набувають у,
    Все сіре – барвами ясни́ть
    І пахне листям, пахне листям,
    І щось там, глибоко, щемить

    І відчуття, що були звичні,
    Стають піднесено – прекрасні,
    Усе просте, тепер – величне
    Так, дощ завжди приходить вчасно

    Галина Британ

20. ***

    Ти – як дощ. А я – мов явір.
    Хочу листям тебе зловить.
    Але в кроні, як сни в уяві,
    Крапелини твої – лиш мить.

    Щоб листки мої, наче свічі,
    Твоїм світлом засяяли в млі,
    Ти повинна приходити двічі:
    Спершу – з неба, а вдруге – з землі.

    Дмитро Павличко

21. Дощ

    А дощ іде,
    а дощ пряде
    нитки свої сріблясті.
    І де він тільки упаде,
    земля розквітне в щасті.

    Співати будуть калюжки
    в саду зеленовітім.
    Розвіша райдуга стьожки,
    серпанком оповиті.

    Василь Діденко

22. ***

    Він малював.
    Краплини падали із хмар.
    Вона не знала, що малює він для неї.

    Він все чекав,
    Що цей від Бога даний дар
    Вона побачить.

    Дарував їй орхідеї
    І фарби кольору
    Її ясних очей.
    Він відкривав своє кохання на мольберті.

    Марина Кузьменко

23. ***

    Благодатний, довгожданий,
    Дивним сяйвом осіянний,
    Золотий вечірній гість
    Впав бадьоро, свіжо, дзвінко
    На закурені будинки
    Зголоднілих передмість.

    Відкривай гарячі груди,
    Мати земле! Дощ остудить,
    Оживить і запліднить,
    І пшеницею, й ячменем
    Буйним повівом зеленим
    Білі села звеселить.

    Максим Рильский

24. ***

    Ніч, дощ і негода страшенна,
    На небі нема ні зорі;
    Я мовчки по гаю мандрую,
    А вітер шумить угорі.

    Тремтить якийсь вогник здалека, —
    Се певне в хатині лісній;
    Мене той вогонь не привабить:
    Непри́язно в хаті сумній.

    Стара і сліпа там бабуся
    На кріслі понуро сидить,
    Так тихо сидить, мов камінна,
    Ні слова не мовить, мовчить.

    Генріх Гейне (переклад Леся Українка)

25. Надворі дощ?

    — Надворі дощ? — я запитав
    — А так, на небі ні хмарини
    І сльози на очах дружини
    від сподівань і від ослав

    — А що ти, плачеш? та покинь
    — Авжеж, сміюся. Довгі злидні
    в цій подобизні днів невидні.
    Так розтає пітьмою тінь.

    Василь Стус

26. ***

    То дощ, то сніг, то знову дощ,
    І листя лопотіло,
    Побуровіла нехворощ,
    Вода на зиму сіла.

    Піввітру пахло ще теплом,
    Йогенька ж половина
    Ішла вже з білим рюкзаком,
    Тонка зігнулась спина.

    Микола Вінграновський

27. ***

    А дощ шумів незвично як ніколи,
    Краплинки дзвінко падали з небес.
    Туманом сивим він стелився в полі
    І щедро все кропив, як є, навхрест.

    Торкався всього, що стрічав,
    Цілунком неба залишався.
    Щось вітром сам собі бурчав
    І далі все землею мчався.

    Сергій Ущапівський

28. Дощик

    Дивлюся ранком —
    вже заволочено серпанком
    сіреньке небо,
    далі став помалу
    й дощик накрапати,
    і вогким холодком до хати
    зайшов притихлий вітерець..

    Леся Українка

29. У сяєві дощинки

    Дощинка впала, свіжа і тремка,
    В моїй долоні тихо причаїлась.
    Десь поза лугом сплеснула ріка
    Крилом своїм заманливим чаїним.

    Шепочуть трави. Коники тріщать.
    Насвистує в очеретинку вітер.
    Заплутавсь в шелюжинових кущах
    Лякливий присмерк, мов карась у сітях.

    Григорій Кулеба

30. Дощ над озером

    Дощ над озером (.) означає для риб
    лиш дорогу до неба, сусіднього з раєм,
    але зграї сріблясті пірнають углиб
    і вмирають беззвучно. А ми не вмираєм.

    Ми ховаєм в кишенях тютюн про запас,
    номери телефонів, ключі, амулети
    від зрад, але зради весь час
    переслідують нас. Пролітають комети,

    у вологій траві прослизають вужі,
    саламандри мандрують, повзуть черепахи.
    Нам ніколи, мабуть, не дійти до межі,
    за котрою немає ні смутку, ні страху,

    бо під дахом чужим ми марнуємо ніч
    віч-на-віч із собою, безжальні, мов діти,
    і крізь сльози не бачимо власних облич,
    і крізь сміх не уміємо просто радіти.

    Юрій Іздрик

Вірші про дощ – це чудовий спосіб поділитися своїми емоціями та враженнями з близькими людьми. Вони можуть стати джерелом натхнення, розради або просто приємним способом провести час разом. Спробуйте прочитати ці вірші своїм дітям або друзям, і ви побачите, як вони зануряться у світ фантазії та краси, створений дощем.