Дитячі вірші про птахів: знайомство з чарівним світом пір’їнок

Дитячі вірші про птахів: магія природи в словах

Дитячі вірші про птахів запрошують малечу до захопливого світу пернатих друзів, де всі кольори веселки зустрічаються в оперенні, а мелодії — у співі. Коли діти знайомляться з віршами про птахів, вони відкривають для себе нові ландшафти свідомості, вчаться любити і берегти чарівну природу.

Поезія для дошкільнят про пернатих

Птахи, безсумнівно, займають особливе місце в дитячій поезії. Їхня краса, грація та співочі таланти оживають у римованих рядках, які здатні затримати дихання, навіть у дорослих.

Півник

– Гей, до мене! – півник кличе,
Я нового вірша вивчив!
Став читать Біда яка!
Не згадає ні рядка.
Замість вірша на току
Заволав: — Ку-ку-рі-ку!
Васіль Вітка

Фазан

Всім відомо, що в фазана
Пір′я гарне несказанно –
Сяє барвами, мов квіти
Чи казкові самоцвіти.
Н.Матюх

Дитячі сюжетні вірші про птахів

Осінь

Скінчивши школу лісову,
Птахи на південь вирушають.
Малу Синицю залишають
Писати книгу снігову.
Анатолій Пастернак

Коло чаплиної дачі

Куличок болотний плаче:
– Скоро осінь, скоро осінь,
А у мене ноги босі.
Рогозові черевики
Ще на мене завеликі.
Босоніжки замалі –
Натирають мозолі.
А свої новенькі боти
Загубив я на болоті.
Ось повіє холод лютий,
А я зовсім неозутий
– Не журися, це не лихо, –
Каже мама – куличиха. –
Поки тут настане осінь,
Ми у вирій подамося.
А.Качан

Чайка над морем

Ручна чайка
Над морем – сонце і блакить,
Ширяє чайка білокрила.
Ось хлопчик крикнув – і за мить
До нього чайка прилетіла.
Ось на плечі уже вона
Сидить, немов у себе вдома.
Напевно, чайка ця – ручна,
Давно із хлопчиком знайома.
А.Качан

Драматичні пригоди Чаплі

Чапля взулася в чоботи,
І, не знаючи турботи,
Дременула до подруги,
Їсти холодець.

А що дуже поспішала,
То і шлях собі обрала,
Через річку і болото.
Так щоб швидше,
Навпростець.

Бігла чапля, поспішала.
Бідна чапля і не знала,
Що на неї вже чекала,
Неприємність, на болоті
десь.

Якось так вона ступила,
За щось чобіт зачепила,
Не помітила.., і загубила
В трясовині чобіт, і
не зає де!

Має чапля тепер клопіт,
Має чапля знайти чобіт!
Все болотом чапля ходить,
Та ніяк, однак, свій чобіт
не знайде.

Ось і мусить так стояти –
Одну ногу піднімати,
В тепле пір’ячко ховати,
Поки, бідолашна, чобіт
Не знайде.

Мудрість птахів в дитячих віршах

Вірш про ластівок

Ластівки-будівники
Від зорі і до зорі
Все працюють трударі.
Ліплять гнізда ластівки,
Ластівки-будівники.
Хоч не мають рук, рук —
Дзьобиками стук-стук!
Носять глину і пісок,
Соломинки і пушок.
Подивіться, скільки хат
Для майбутніх ластів’ят!

Гусак на зарядці

Наш гусак піднявсь на кладку,
Став, як завше, на зарядку,
Повернувся вліво, вправо,
Чітко робить вільні вправи.
От зробив гусак зарядку
Та й у річку — бух із кладки! —
Миє крила, чистить лапки.
Каже качур: — Так-так-так,
Фізкультурник наш гусак!

Маленькі герої — Горобці

• Горобець – пташка співоча.
  Він завжди все знати хоче.
  По всіх гілочках стрибає
  І комашок там шукає.

Сніг мете, кущі біліють.
Горобці про літо мріють,
Змерзли, та куди ж подітись?
Краще б їм на сонці грітись,
Десь на лаві в парку сісти,
Хлібних крихіт попоїсти,
Дощик весело зустріти,
Із калюжі воду пити,
На асфальті пострибати,
Поцвірінькать-поспівати.

Шпаки: весняні посланці

У шпаківнях нове життя

• Прилетіли шпаки,
  Дорогі співаки,
  Прилетіли весну зустрічати.
  У шпаківнях нових
  Скоро будуть у них
  Жовтороті малі шпаченята.

Вчать літати діток

У шпаківні справжнє свято,
Вчить літати діток тато,
У шеренгу стали діти,
Хочуть разом всі летіти.
Тато шпак, мама шпачиха,
Вбережуть дітей від лиха,
До калини підлетіли,
Сіли трохи й відпочили.

Веселі вірші про синичок

• Подивіться дітки,
  Он сидять на гілці
  Пташки невелички –
  Жовті синички.
• Пташечка мене гука,
  вийду – зразу ж утіка.
  Тільки в хату я зайду,
  вже виспівує в саду.
  Винесу їй хлібця, сала,
  щоб і завтра заспівала.
• Я дивлюсь в віконце,
  Прилетіли пташки,
  Прив’яжу їм сало,
  Їжте синички!

Дятли — ритм лісу

• Чути в лісі: “СтукСтук”
  Хто це? Що за дивний звук?
  Біда жукам-короїдам:
  Дятел взявся до обіду.
• Цілий день працюю в гаї,
  Діловито дзьобом б’ю,
  Я не цвяхи забиваю,
  Я комашок дістаю.
• Не лікар, а дерева лікує.
  З дерева лунає звук:
  Хто ж там стукає: тук-тук?

Містична зустріч з лелекою

• Ходить бусол по болотах
  У червоних у чоботах,
  Ловить ящірок, комах
  Та на жаб наводить жах.
  Довгим дзьобом цокотить,
  За хвилину полетить,
  Щоб із неба, з вишини
  Помахать крилом мені.
• Летять великі птахи
  Ліси, поля минають
  Ту хату, де осядуть,
  Щасливою вважають.

Ходить бузько по мочарах
У червоних чоботятах,
Дивиться в прозору воду,
Ганить жаб´ячу породу:
– Боже, як мені набридло
Це моє болотне їдло,
Ці витрішкуваті жаби
Без найменшої приваби!
Десь читав я, що французи
Жаб їдять, як чорногузи.
Але в них ті жабенята –
Тільки на великі свята.
Ну, а я ж у свята й будні
Їм створіння ці паскудні;
На вечерю й на сніданок
Я ковтаю цих поганок.
А в обід на перше й друге –
Холодушки й зеленуги.
Так навчився з лелечати,
Та пора вже з цим кінчати.
Геть ненависну дієту!
Краще їсти з очерету
Листя! Все! Доволі! Крапка!
Втім, поглянув – скаче жабка.
Ось вона! – завмер лелека.
Придивляється здалека
І підходить неквапливо
Він до неї. Що за диво?!
Не така вона й почварна,
Просто навіть дуже гарна.
Очі завеликі трішки,
Та зате які там ніжки!
Граціозна, наче скрипка,
Жабка-лапка, жабка-рибка.
Викупана, чиста, свіжа,
Рай солодкий, а не їжа!
І дієту він ламає:
Клац! – і жабки вже немає.
Дмитро Павличко

Снігурі: барвисті зимові прикраси

• Снігурі на гілці, мов яскраві квіти.
  Снігурі не хочуть в теплий край летіти.
  Де морози люті, де сніги завзяті,
  Снігурі лишились зиму зимувати.
• Посідали у дворі,
  Пишногруді снігурі,
  Теплу одягли свитину
  І смакують горобину.
  Червоніють іздаля,
  Хоч біліє вся земля.
  І летить лапатий сніг,
  Чорні шапочки у них.
  На гіллячці угорі,
  Скачуть диво снігурі.
  Підкріпилися пташки,
  Чистять ніжні фартушки.
  Завірюха й холоди,
  Наближаються сюди.
  Нам говорять снігурі,
  Довго бути ще зимі.
  Як прийде весняний час,
  Полетять вони від нас.

Дитячі вірші про птахів — це безцінний дарунок, який можна дати кожній дитині. Вони роблять світ ближчими, вчать насолоджуватись простими речами і наголошують на важливості охорони природи. Вірші є містком до пізнання краси пташиного світу і збереження природної гармонії для майбутніх поколінь.